Витинаю все, що бачу ...Мальви-ружі, пари лебедів і павичів, вічне "дерево життя" і тризуб князя Володимира Хрестителя, у якому гордим соколом злітає слово "воля" - символи українського народу, у яких закодовано його безсмертя. Нам необхідно знати і відтворювати їх, зміцнюючи етнокод власного життя і життя співвітчизників, заради майбутніх поколінь.

Витинанкарка Тетяна Іванівна Рудик - одна з тих, хто володіє таємницями української символіки й створює за допомогою ножиць і паперу пророкування щасливого майбуття України. Тому й повчитись у неї цього мистецтва завітали студенти 31 Д групи спеціальності 012 "Дошкільна освіта " разом із наставницею, старшим викладачем КЗВО "Барський гуманітарно-педагогічний коледж імені Михайла Грушевського" Тетяною Йосипівною Січко.

Роботи Тетяни Іванівни, що експонуються у Барській публічній бібліотеці, зачарували студентів своєю вишуканістю, душевністю, красою почуттів і майстерністю виконання. Особливе захоплення викликали "Прилітайте, лелеченьки", "В очікуванні дива", "Хліб -святиня народу", "Україно, молюся за тебе..."

Тетяна Йосипівна розповіла про творчий шлях майстрині, яка, на радісне захоплення студентів, є випускницею коледжу та ученицею їх педагога. Тетяна Іванівна - автор кількох персональних виставок, зокрема, у Вінницькому обласному центрі народної творчості. Вона також - постійна учасниця Міжнародного фестивалю витинанкарів, що проводиться у столиці витинанкарства - місті Могилеві-Подільському. А ще - єдина у Вінниччині мисткиня, яка найскладніші роботи вирізує без попереднього ескізу, натхненна подією, піснею, словом!

Вікторія і Юлія, Єгор і Анастасія захоплено розглядали роботи, придивлялись до творчої манери майстрині. Адже вони мали створити свою витинанку, яка б передала честь і непохитність, красу українського народу.

Час заняття минув непомітно. Витинанка Юлії відводить усе лихе, бо півні своїм співом проганяють темряву, птахи Анастасії пророкують квітуче майбутнє, як і мальви Вікторії - витримку і непохитність; сяйво сонця і честі - у роботі Єгора.

Заняття-екскурсія завершилось. Воно залишило слід не тільки у вигляді подячного запису у книзі відгуків і майстерно виконаній витинанці. Найбільший сенс його - у глибокому сліді духовного життя студентів, який, сподіваємось, перетвориться у неперервний шлях служіння Батьківщині.