Андрух Наталія Іванівна (нар. 05.12.1936 в с.Церівка Ново-Айдарського району Донецької області в родині вчителів) – поетеса, с.Червоне Барського району.
Закінчила Могилів-Подільський технікум торгівлі. Освоювала цілинні землі в Казахстані, згодом повернулася на Поділля. Працювала в буряківничій ланці колгоспу с. Червоне Барського району. Поетичну творчість розпочала в 1976 році. Автор збірки поезії і прози „Солов’ї на криниці” (1991).
бакалець Олексій Андрійович. Працював викладачем історії України, заступником директора з науково-методичної роботи Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського, нині доцент кафедри історії Глухівського національного педагогічного університету ім. О.Довженка, кандидат історичних наук (був здобувачем Інституту історії України НАН України), нумізмат, проживає у Барі.
Автор книг „Малий історично-нумізматичний довідник” (містить понад 400 нумізматичних і економічних термінів, відомості про українські і зарубіжні монети, паперові банкноти, ордени, медалі, інформацію про найвідоміших українських нумізматів, ювілейні та пам’ятні монети України 1995-2003 років; довідник доповнюють таблиці та ілюстрації українських грошей на різних етапах державності України) (Бар, 2003), „Талер в грошовому обігу України кінця ХVI – першої чверті ХVІІІ ст.” (використовуючи велику джерельну базу – письмові, архівні, музейні, скарбові, колекційні матеріали, нумізматичні монографії провідних вітчизняних та зарубіжних вчених, каталоги, довідники і словники – показано домінуючу роль іноземних срібних талерів в розвитку українського грошового обігу, внітрішньої та зовнішньої торгівлі під час перебування України в складі Речі Посполитої (1569-1648 рр.) та Гетьманщини (1648-1764 рр.)) (Бар, 2004), навчального посібника„Історія України з найдавніших часів до початку ХХІ століття” (короткий огляд стародавньої, середньовічної, нової та новітньої історії України, де вміщено фактичний матеріал, опорні логічні таблиці, використано до сотні історичних документів, частина яких вперше введена у науковий обіг) (К., 2010).
вялих Віктор Павлович (нар. 15.07.1944 в м.Бар) – музикант, поет, м.Бар. Закінчив Вінницьке державне музичне училище, навчався в інших музичних закладах. Працював вчителем музики Барської середньої школи № 2, музичним керівником Барського ПТУ-8. Лауреат музичних конкурсів духовиків. Був членом літературного об’єднання „Гроно самоцвітів”.
Автор збірки поезії „Біла сорочечка, чорная печаль” (2009).
Войналович Галина Андріївна (нар. 1941 року в с.Новосілка Мурованокуриловецького району Вінницької області) – поетеса, м.Бар.
Дитячі роки пройшли в селах Новосілка та Лядова Барського району. Закінчила Житомирський технікум землевпорядкування та Вінницький державний педагогічний інститут. Працює в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського викладачем філологічних дисциплін.
Автор збірки поезій „Вогонь живої душі” (2011).
войтова-ружицька Альона Василівна (нар. 16.10.1971 в с.Пилипи Барського району). Закінчила Михайловецьке СПТУ № 36 (бухгалтер) та Тульчинське училище культури (бібліотекар). Працювала в дитсадках сіл Верхівки, Підлісному Ялтушкові, Володіївцях, бібліотекарем Верхівської сільської бібліотеки.
Автор збірок поезій „Живи, радій, цей світ люби!”, „Споришеві стежки” (2004), „Рожева мрія” (2005), „Поки музика грає...” (2006).
Гарматюк Анатолій Панасович (1936-2006) – відомий в Україні та за її межами гуморист та сатирик, автор 22-х книг творів, виданих за його життя. Народився 14.01.1936 в с.Мигалівці Барського району в сім’ї учителів. Навчався в середніх школах на Хмельниччині (с. Зозівка), Закарпатті (Ужгород) і Тернопільщині (Чортків). Здобув фах гірничого інженера в Київському політехнічному інституті (1958) та філолога в Донецькому університеті (1969). Працював начальником кам’яного кар’єру на Тернопільщині, гірничим інженером у Донецьку, кореспондентом Донецького обласного радіо, редактором видавництва „Донбас”. 1972 року переїздить до Вінниці. Працював у Держстандарті, а з 1975 по 1991 роки завідував кабінетом молодого автора Вінницької організації СПУ.
Член Спілки письменників України з 1982 року, лауреат республіканських літературних премій ім. Степана Олійника (1985), та ім. Микити Годованця (1990), обласної літературної премії ім. Степана Руданського (1994), міжнародної премії в конкурсі „Байка-2001”, переможець Всеукраїнського конкурсу на кращу байку в 2002 році. Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради України. Чимало їздив по країні та за її межами, брав участь у численних заходах за участю сатириків і гумористів („Вишневі усмішки” в Києві, „Сорочинський ярмарок” на Полтавщині, „Олійниківські читання” на Одещині, Всеукраїнський фестиваль-конкурс гумору 1992 року тощо), організовував літературні свята в області на честь письменників-земляків С. Руданського, М. Коцюбинського, М. Стельмаха. Твори Гарматюка друкувалися в найпопулярніших українських художніх журналах „Вітчизна”, „Дніпро”, „Жовтень”, „Донбас”, „Прапор”, „Київ”, газеті „Літературна Україна”, гумористичному часописі „Перець”.
Перша книга А. Гарматюка – „Проти шерсті” (1963). Видавались збірки сатиричних і гумористичних віршів автора – „Лисяча наука” (1966), „Інтелігентна киця” (1969), „Лев у зайця” (1971), „Нетипові типи” (1977), „Вічний парубок” (1981), „Вундеркінь” (1984; премія ім. С. Олійника 1985), „Веселий залп” (1985), „Неслухняна лялька” (1985, вірші для дітей), „Дебати й результати” (1987), „Веселі паралелі” (1990, премія ім. М.Годованця), „Дотепні думки житимуть віки” (1990, премія ім. С. Руданського 1994), „І сміх, і сльози, і неврози” (2000), „Гумор, сатира” (1994), „Гумор різних народів” (1992), „Нескорений сміх” (2003, політична сатира на радянську систему), „Чим вимірювати сміх?” (1999), „Чому півні кукурікають?” (1997, веселі вірші для дітей), „Кульбаба чи кульдід?” (2007, вірші для дітей), „Чи є у вас почуття гумору?” (1991, збірник прозових гуморесок, мініатюр і афоризмів), „Рідна мово моя. Роздуми про мову” (2006, короткі розповіді), „Любов найбільша – мій народ” (2008, поезії), „Вибрані сміхотвори” (2006), „Привіт, сміхолюби!” (2000), „Усміхається нове тисячоліття” (2007, вірші та проза), „Коли душа співає...” (2006, ліричні та жартівливі пісні), „Неповторна юності пора” (2000). Твори Гарматюка перекладено різними мовами (російською, білоруською, грузинською, башкирською, балкарською, кабардинською, болгарською та ін.). Добірки творів Гарматюка друкувалися в антологіях „Українська байка” (К., 1983), „Українська співомовка” (К., 1986), „Антологія української поезії” в 6 т. (К., 1986), „Веселий ярмарок”. Вип. 1-7 (К., 1983-1989), „УСЕ” (1998, Універсальний словник епіграм).
Творче надбання А.П. Гарматюка вийшло виданням Повного зібрання творів у 10-ти томах (2010).
Гомель Наталія Григорівна (нар. 22.08.1989 у Вендичанах Могилів-Подільського району Вінницької області). Родина Гомель проживає у с. Ялтушків. Наталія Гомель навчається у Вінницькому державному педагогічному університеті ім. М. Коцюбинського.
Автор збірки лірики „Сповідь лісової мавки” (2010).
дан Анастасія (Занузданова Анастасія Едуардівна) – (нар. 12.03.1994 у Житомирі. В 2006 році з родиною переїжджає в с.Комарівці Барського району. Навчається в Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського на відділенні журналістики, видавничої справи та редагування. Член обласного літературно-мистецького об’єднання ім. Василя Стуса та Конгресу української інтелігенції Вінниччини.
Автор збірки поезій та прози „Мій стоголосий дивний світ” (2010, збірка відзначена призом „Іллінецький метеорит” на фестивалі подільської поезії), збірки оповідань і етюдів „Не забирай у мене казку” (2011).
Дяченко Ганна Петрівна – (нар. 11.11.1947 в с.Долиняни Мурованокуриловецького району Вінницької області). Відмінник освіти України, викладач вищої категорії, викладач-методист Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського, керівник літературної студії „Обрій”.
Автор збірок поезій „Я словом дорожу” (1997), „Завересніло” (2009).
Упорядник збірників поезій членів літературної студії – „Первоцвіт”, „Барвінкове перевесло”, „Зорепади”, „Яблунева пектораль”.
Загоруйко Тетяна Володимирівна (нар. 22.04.1994 в м. Бар). Навчається в ЗОШ І-ІІІ ст. № 1 м.Бара. Лауреат Міжнародного конкурсу.
Автор збірки „Весняний первоцвіт” (2009).
Зелененька Ірина Алімівна
Нар. 06.07.1979 у м. Барі. Закінчила філологічний факультет Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського. Працювала викладачем філологічних дисциплін в Барському автомобільно-дорожньому технікумі Національного транспортного університету. Поетеса, кандидат філологічних наук, викладач філологічних дисциплін Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського.
Автор збірок поезій „Я тим нічого не вигадую” (2000), „Уявіть собі музику” (2001), „Трохи поля на щастя...” (2006), монографії «„Чиї це ілюзії стенають плечима – якого народу?”: Тарас Мельничук і літературний процес 60-х – 90-х років ХХ століття в Україні».
Комісарчук Микола Христофорович – (нар. 1940 року в с. Стіна Томашпільського району Вінницької області). Закінчив Комаргородський сільськогосподарський технікум, а в 1968 році – філологічний факультет Вінницького державного педагогічного інституту. Працював у Стінянській та Гнатківській середніх школах Томашпільського району та на партійній роботі. Закінчив Вищу партійну школу, Міжнародну Академію управління персоналом. Понад два десятиліття працював директором Барського педагогічного училища / ГПК ім. М. Грушевського, доктор філософії (1997), Заслужений працівник освіти України.
Автор збірки вибраних поезій „Сокровенне” (2000).
Оліянчук Григорій Іванович – (нар. в смт. Копайгород, тепер Барського району). Журналіст, 35 років працював в редакції районної газети. В 1959-1984 роках був головою районного літературного об’єднання райгазети „Червоний промінь” (тепер „Подільський край”). Лауреат районної премії ім. робсількора Бориса Безпалька в 1981 році.
Автор понад 50 оповідань і новел та близько ста нарисів, що друкувалися в обласній та районній пресі.
Панішевський Едуард Іванович – (12.05.1924 – 25.03.2001). Народився в м. Ростов-на-Дону в Росії. Навчався в індустріальному технікумі, який на початку війни був евакуйований до Казані. Там став курсантом Житомирського піхотного училища. Влітку 1943 року відправлений на фронт. Повернувся з війни інвалідом, мав нагороди. З 1944 року живе в Барському районі. В 1953 році закінчив відділ російської мови і літератури Вінницького педагогічного інституту. 40 років учителював у школах Бара. Відмінник народної освіти України.
Художник, автор понад 40 картин.
Видав збірки поезій „Добрый мир” (1990, рос.), „Притяжение” (1992, рос.), „Радость жизни” (1994, рос.), „Родник” (1995, рос.), „Чарівне Поділля” (1996).
Пастушина Василь Миколайович – (нар. в м.Бар).
Лауреат заохочувальної Міжнародної недержавної україно-німецької премії ім. Олеся Гончара (2006) за дослідження „Словник жіночих імен у творах Олеся Гончара”, переможець Всеукраїнських літературних конкурсів „Шевченко в моєму серці” (2004), „Моє слово про Шевченка” (2005), Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів – членів Малої академії наук України в секції української літератури (2006, відзначений Дипломом Міністерства освіти і науки України).
Навчається в Інституті філології та журналістики Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського та Львівському державному університеті ім. І. Франка.
Друкувався в журналі „Однокласник”, газетах „Літературна Україна”, „Голос України”, в літературно-науковому альманасі „Подільське перевесло”.
Автор збірок поезій та прози „Дівчино, дівчино, де твої крильця?..” (2006), „Паперова зозуля. ...Як Вас звуть, панянко?” (2008).
подолинний Анатолій Мусійович (нар. 01.05.1940 в с.Шипинки Копайгородського, а тепер Барського району). Проживає у Вінниці. Професор Вінницького державного педагогічного університету ім. М. Коцюбинського з 1998 року, кандидатську дисертацію захистив у 1981 році, тепер доктор філологічних наук, літературознавець, поет.
Закінчив Вінницький держпаний педагогічний інститут (філологічний факультет) в 1966 році. Учителював в с.Ялтушків Барського району (1966-1971), працював в обласній організації Товариства охорони пам’яток історії та культури (1971-1976). Писав і видавав путівники, фотонариси, у газетах і журналах публікував краєзнавчі статті. У 1976 році почав працювати на кафедрі української літератури Вінницького педагогічного інституту, через п’ять років захистив дисертацію. В роки незалежності України написав чимало статей, рецензій, уклав декілька хрестоматій, антологій, збірників, словників. Член Національної Спілки письменників України з 1999 року. Лауреат Подільської літературно-мистецької премії „Кришталева вишня” (1998), Міжнародної літературної премії ім. Дмитра Нитченка (2003), Всеукраїнської літературної премії ім. М. Коцюбинського (2004). Заслужений працівник культури України.
Автор окремих видань „Місто Бар: Путівник” (1974, 1990), „Пам’ять землі подільської: Путівник” (1976), „Вінниця: Фотонарис” (1978), „Музеї Вінниччини: Путівник” (1979), „Капітан дитячої літератури: До 80-річчя від народження Миколи Трублаїні” (1987), збірок лірики „Вікнина” (1998), поезії для дітей „Яблуко з Рахнівки” (1996), „Є така птиця” (1997), збірки вибраних віршів „В нас дорога довга...” (2005). Упорядкував наукові видання, посібники для школи „У дорозі молодій і вічній: Спогади про Миколу Трублаїні” (1977), „Крила: Збірник художніх творів для учнів” (1988), „Українська дитяча література: Хретоматія у 2-х томах” (1992), „Подільські криниці: Хрестоматія з літератури рідного краю у 3-х томах” (1994, 2001, 2006), „З-над Божої ріки: Літературний словник Вінниччини” (1998, 2001, біографічно-бібліографічний довідник), „Письменники Вінниччини” (2001), „З любов’ю в серці” (2003, поетичний альманах освітян Вінниччини), „Стоголосся” (2002, поетична антологія Вінниччини ХХ століття), „Сто поетів Вінниччини за сто років” (2003, антологія ХХ століття), „Квіт подільського слова” (2006, антологія творів сучасних письменників Вінниччини), „Жити Україною: Статті, рецензії, есе” (2007), „Тільки б голос твій чути...: Українська мова у двадцятому сторіччі” (нариси і есеї) (2009).
подолян Анатолій Олексійович – житель с.Балки Барського району. Редактор газети Барської міської ради „Барчани”.
Член Національної Спілки журналістів України, лауреат премії „Золоте перо”, нагороджувався Почесними грамотами НСЖУ. В 2000 р. визнаний журналістом року в обласній газеті „Подолія”.
Автор роману „Честь мундира”, друге видання якого вийшло у світ в 2003 році.
Cавінкова Олена Федорівна – (Нар. 17.09.1931 в Оренбурзькій області, в Росії). Дитинство минуло на Уралі, юність – в Україні, зрілі роки – на Сахаліні. Проживає у м.Бар.
В 1952 році закінчила музичне училище, працювала художнім керівником у Будинках культури, учителем музики в музичних і загальноосвітніх школах.
Автор збірок поезій російською мовою – „Гроздь рябины” (2006), „Белый цвет” (2008).
сторожук Антоніна Іванівна – (нар. 09.06.1949 в с.Новосілка Мурованокуриловецького району Вінницької області).
Педагог, етнограф, фольклорист. Закінчила Тульчинське культурно-освітнє училище (відділення народно-духових інструментів) в 1967 році, Вінницький державний педагогічний інститут імені М. Островського (музично-педагогічний факультет) в 1972 році. Викладач Барського гуманітарно-педагогічного коледжу ім. М. Грушевського, кандидат мистецтвознавства, доцент, відмінник освіти України, лауреат фестивалю української пісні „Буковинський жайвір” у Чернівцях (1994). Захистила кандидатську дисертацію „Історизм етномузикології Климента Васильовича Квітки” за спеціальністю „Історія та теорія культури” у 2000 році в Києві. Нагороджена нагрудним знаком „Премія імені В.М. Гнатюка за збереження та охорону нематеріальної культурної спадщини” (2010 р.)
Автор збірки народознавчих новел „Калинове намисто” (К.: Наукова думка, 1993), навчального посібника з музики та народознавства „Луна співучої душі” (Кам’янець-Подільський, 1995), монографії „Климент Квітка (людина – педагог – вчений)” (наукова розвідка про збирача і дослідника музичного фольклору, що зібрав понад 6 тис. народних мелодій, розробника теорії ритмоструктурної типології, моделювання пісенної структури, одного з найвизначніших етномузикологів Європи і світу) (К.: Фенікс, 1998), навчальні посібники для ВНЗ „Казочка, яка жила поруч” (добірка казок) та „Чудові миттєвості дитинства” (народознавчі нариси) (Вінниця: Континент-ПРИМ, 2003), навчально-методичний посібник „Музичний фольклор Східного Поділля: історичний аспект творення, регіональні особливості природи народного співу” (спроба узагальнити і підсумувати теоретичний і практичний матеріал з вивчення, дослідження та запису автентичної пісні Східного Поділля; збірник має педагогічно-репертуарне призначення, вміщує автентичні зразки народних пісень, зафіксовані у селах Вінниччини та Хмельниччини) (Вінниця: вид. Балюк І.Б., 2007). Останні видання мають краєзнавчий характер:
Сторожук, А. Подільський Бар та його околиці: історія і сучасність (Події. Особистості. Факти): навч. посіб.– К., 2010.– 282 с.: іл.
Сторожук, А. Непереможені...: [події в Барському районі у період ВВВ].– Вінниця: ПП Балюк І.Б., 2010.– 176 с.: іл.
Сторожук, А.І. Українська народна музична творчість: вивчаємо, запам’ятовуємо, зберігаємо: навч.-метод. посіб.– Бар: Ред.-вид. відділ Бар. ГПК ім. М. Грушевського, 2012.– 182 с.
У доробку А. Сторожук – численні статті, надруковані в збірниках ВАК України, в педагогічних журналах, освітянській пресі.
Стусенко Олександр Григорович – (нар. 29.11.1981 в м.Бар). Закінчив літературне відділення інституту філології Національного університету ім. Т. Шевченка, вступив до аспірантури кафедри теорії літератури та компаративістики цього університету.
Автор гумористичних поетичних творів, які друкувались в журналах „Перець”, „Березіль”, „Київ”, газетах „Я. Ти. Ми”, „Слово” та ін. Член Національної спілки письменників України з 2001 року. У 2011 році став лауреатом премії академіка Олександра Білецького в галузі літературно-художньої критики (подання на конкурс було здійснено Інтернет-виданням „ЛітАкцент”). Премію поділили двоє номінантів, які набрали однакову кількість голосів. Інший номінант – Ярослав Голобородько, автор 32-х публікацій за рік, висунутий журналом „Слово і час”. Олександр Стусенко премійовано за рецензії в „ЛітАкценті”: „Його кохана мумія”, „Приватна Галина Пагутяк”, „Світло і тінь” та „Івакін і ВАК”. Члени журі також відзначили його гострополемічну статтю „Про безсмертну покійницю” в „Українській літературній газеті”, присвячену проблемам саме літературної критики.
Видав збірки гумору та літературних пародій „Перший зуб” (2003), поезій „Бунт праху” (2007), прози „Чорні вогні” (2005), „Голоси із ночі” (2008). Дипломант Всеукраїнських конкурсів юнацької літературної творчості – „Слово многоцінне” (1996), „Наша земля – Україна” (1997), „О мово моя, душа голосна України” (1998). Лауреат літературної премії Спілки письменників України „Благовіст” (2003), видавництва „Смолоскип” у номінації „Проза” за збірку новел „Голоси із ночі” (2007).
титянчук Микола Володимирович – (1931-2011). Працював головою Барського райвиконкому.
Співавтор (спільно з Кібітлевським Йосипом Едуардовичем, відмінником освіти, почесним автотранспортником України, директором Барського автомобільно-дорожнього технікуму Національного транспортного університету) біографічного нарису „Тунік Микола Тарасович” (2010) – про колишнього першого секретаря райкому партії Барського району у 1962-1971 роках, ініціатора відкриття у Барі автомобільно-дорожнього технікуму. У Барі є вулиця Миколи Туніка.
Шайдецький Франц Іванович – (13.07.1928 – 16.06.2001). Народився в с.Бучки Малинського району Житомирської області в селянській родині. Навчався на столяра в житомирській профтехшколі. Працював на будовах Донбасу та в Казахстані. З 1967 року проживав в с. Окладне Барського району.
Автор збірок поезій „До берега” (1993), „Тропами юности” (1994, російською мовою). |
