Буняковський Віктор Якович – (1804-1889).
Народився у Барі на Поділлі в сім’ї підполковника уланського полку. Визначний математик. В травні 1828 року Буняковського обирають ад’юнктом, а через два роки академіком Петербурзької академії наук. З 1864 до самої смерті (12 грудня 1889 р.) перебував на посаді віце-президента Академії. Буняковський – автор 168 публікацій з різних розділів математики. При академії заснували премію його імені за кращі твори з математики. В Барі одна з вулиць носить назву Буняковського.
война Олексій Дорофійович – (1907-1957).
Народився у Барі. Український дипломат, в ранзі завідуючого політичним відділом Міністерства закордонних справ України у 1949 році брав участь у створенні Організації об’єднаних націй та був учасником всіх сесій Генеральної Асамблеї. В 1944 році брав участь у створенні МЗС України, був заступником міністра. Як офіційний представник України брав участь у Паризькій Мирній конференції 1946 року, був консулом в Швеції і Великобританії. Автор понад 70 праць з питань загальної історії та міжнародних відносин, захистив докторську дисертацію.
Врублевський Микола Євтихійович – (1897-1918).
Був членом уряду Радянської України. Входив до складу Надзвичайного повноважного посольства ЦВК і Народного Секретаріату України в Москві. Очолював перший ревком в місті Бар. Похований на кладовищі с. Балки Барського району. В Барі споруджено пам’ятник Врублевському, одна з вулиць названа ім’ям Врублевського.
гринішин Семен Григорович – (нар. 16 лютого 1920 р. в с. Ялтушків Барського району). В 1937-1941 рр. навчається на фізико-математичному факультеті Одеського університету. Учасник першого і наступних випробувань ядерної і термоядерної зброї. Брав участь в роботах з космічної розвідки. Автор трьох монографій. Кандидатську дисертацію захистив в 1953 році, докторську – в 1963, з 1965 року – професор інституту оптики в Санкт-Петербурзі.
григорович-барський Василь Григорович – (1701-1747).
Відомий мандрівник, історик, георгаф. Пройшов через Словаччину, Угорщину, Австрію та ін. країни Європи та Азії. У квітні 1724 року дізнався про італійське місто Барі, від якого походить назва міста Бар, познайомився з його історією. Похований у Києві.
григорович-барський Іван Григорович – (1713-1785).
Головний архітектор Києва, видатний майстер українського бароко. Його будови вирізняються особливою красою, величністю, художнім смаком. Помер у Києві.
Грушевський Михайло Сергійович (1866-1934)
Відвідав у 1891 р. місто Бар, де збирав матеріал для своєї магістерської дисертації „Барське староство. Історичні нариси ХV-ХVІІІ ст.”. В1890-х роках український історик проявив науковий інтерес до Східного Поділля, присвятивши дослідженню діяльності Барського староства й інші свої праці, які лягли в основу дисертації – „Этнографические данные о барской околичной шляхтедо конца ХVIII в.”, „Организация старостинского и околичного управления в Барском старостве”.
Делімарський Юрій Костянтинович – (1904-1990).
Доктор хімічних наук, професор, академік АН УРСР. Народився 23 квітня 1904 р. у с. Краснопілка Подільської губернії в родині сільського вчителя. Вчився в Барському реальному училищі (1913-1920), потім у механічній профшколі, яку закінчив у квітні 1922 року. Якийсь час працював слюсарем у Барських механічних майстернях, далі вчителем трудової школи в Барі, с. Степанки Барського району.
Делімарський – один з основоположників вітчизняної школи фізичної хімії й електрохімії іонних розплавів. Автор понад 800 наукових робіт, серед яких 21 монографія, 83 винаходи. Результати досліджень вченого увійшли у світову довідкову літературу.
кармелюк Устим Якович – (1787-1835).
Народився в с. Головчинці Барського староства, тепер с. Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області, в сім’ї кріпака. Мужній борець проти кріпосництва, організатор повстанського руху селян на Поділлі.
лашкевич Валеріан Григорович
Декан медичного факультету в Харкові, доцент кафедри терапевтичної клініки, автор наукових праць. 1872 року був затверджений професором по кафедрі терапевтичної клініки. В будинку терапевтичної клініки і зараз стоїть бюст В.Г. Лашкевичу як засновнику експериментальної лабораторії.
Наукова діяльність професора була спрямована переважно на два відділи внутрішніх хвороб: сифіліс внутрішніх органів і нервові хвороби. В галузях внутрішніх хвороб він був новатором і провідником нових поглядів не лише Росії, а й за кордоном. Серед праць – „Порівняльний вплив на тваринний організм марганцю й заліза”, „Значення кисню в невротерапії”. Люблячи свою клініку, університет, він близько знайомився з іншими науками – хімією, фізикою, ботанікою.
Після святкування 25-літнього ювілею його наукової діяльності (10 лютого 1888 р.) недовго судилося кафедрі терапевтичної клініки користуватися успіхом свого професора. 17 червня 1888 року Валеріан Григорович Лашкевич помер від туберкульозу легенів в м.Обоянь Курської губернії. У своєму духовному заповіті він дарує капітал 20 000 карбованців для обладнання лабораторії при клініці університету. Не забув Валеріан Григорович про своє коріння, село, де народився і виріс: в цьму ж заповіті заповідає на потреби земляків 6 тис. крб. 505 крб. пішли на сплату мита, решта грошей були покладені в держбанк „на вічні часи”, а відсотки прибутку мали передаватись Івановецькій сільській громаді у випадку голоду від неврожаю, пожеж та іншого лиха. Кошти мали надаватись найбільш потерпілим, бідним селянам, а вирішувати це мали на загальних зборах села.
Мазур Олександр Григорович – (30.08.1913 - грудень 2006).
Народився в с. Широке (колись с. Попівка) Барського району. В 1955 році став чемпіоном світу з боротьби у важкій вазі в німецькому місті Карлсруе. Написав кілька книг, присвячених улюбленому виду спорту, де згадує свої дитячі роки, зустрічі із земляками-барчанами. Був почесним головою Центрального спортивного клубу армії / ЦСКА. Проживав у Москві.
Один з найсильніших борців-важковаговиків 40-60-х років минулого століття, чемпіон світу 1955 року, чемпіон СРСР 1944, 1945, 1947, 1949 років.
нечай Данило – (? - 1651).
Герой Визвольної війни українського народу проти польських магнатів і шляхти 1643-1654 рр. В „Нарисах історії Поділля” записано: „полковник І. Нечай – виходець з околиць міста Бара”.
смогоржевський Олександр Степанович – (1896-1969).
Народився в с. Лісове Барського району (колишні Лісові Берлиці) в сім’ї священика. Визначний геометр. Під час своєї плідної науково-педагогічної діяльності в Київському політехнічному інституті він опублікував понад 80 праць, серед яких підручник з основ геометрії для університетів та педагогічних інститутів, посібник „Теорія геометричних побудов”. Створив школу конструктивної невідкладної геометрії. |
