До визначного Дня українського козацтва презентувалась книжкова виставка „Козацької слави пам’ять невмируща”, а для учнів Барської загальноосвітньої школи № 3 бібліотечні працівники Наталія Балцун та Галина Барабанова провели патріотичну годину „Боронили козаченьки славу і свободу”.

Після розповіді про героїчні сторінки козаччини в нашій історії учасники заходу  переглянули відеосюжет про феномен козацтва. Запорізька Січ стала колискою народної волі, захистом ідеї української державності, а Пресвята Богородиця в народній свідомості – козацькою покровителькою, їх заступницею у далеких походах. Про хоробрість і відвагу українських козаків знали не тільки в Україні: запорізьку піхоту вважали найкращою в Європі, вони славилися штурмами фортець супротивників. Відродженню пам’яті про козацтво слугує історико-культурний комплекс „Запорозька Січ” на острові Хортиця.

Цікавою була інформація про особливості козацького одягу, зброї, кулінарії. „Пернач”, „шанець”, „джура” виявились новими словами для слухачів. Так, джура – то учень (майбутній козак), що мав навчитися володіти сімома видами зброї, їздити верхи, плавати, бути витривалим і хоробрим, володіти грамотою. Бойовий кінь був для козака  вірним товаришем. Мали козаки свій культурний відпочинок – вони грали на музичних інструментах, танцювали, влаштовували показові змагання у бойовому мистецтві. Так виник танець запорізьких козаків – гопак. Це був діалог, де показувалась сила й характер, під час якого вигукували „гоп!” та „гей!”, звідси й пішла назва „гопак”. Учням продемонстрували перегляд сучасного виконання-інтерпретації цього оригінального танцю.

Під час історичної вікторини лунали відповіді: „реєстровий козак”, „курінь”, „чайка” (козацьке судно), ім’я автора історичного роману „Чорна рада” (Панько Куліш), персоналії гетьманів України. А ще діти завершували прислів’я: „Де козак, там і слава”, „До булави треба голови”, „Не журися, козаче, нехай ворог плаче”, „Козацькому роду нема переводу”...

Кожному учаснику заходу було вручено скручений у звиток „Кодекс лицарської честі” із закликом сповідувати традиції й звичаї свого народу, дотримуватись моральних чеснот, любити Батьківщину, шанобливо оберігати рідну мову,– адже усе це було притаманне українському козакові.