У районній бібліотеці за підтримки Олега Тарлецького проведено захід презентації книги „Навиліт. Рими калібру 5,45” Сергія Скальда* – учасника Революції Гідності, бійця Добровольчого Українського Корпусу „Правий сектор” в АТО (воював на сході України в Пісках, Водяному, Опитному, Донецькому аеропорті), ветерана праворадикального руху Чернівців (обласний центр), відомого своїми гострими, як козацькі списи, висловами та непоборним духом авантюризму.
У збірці віршів та есеїв про війну на сході України автор описує суворі будні війни та героїв, які всупереч важким боям та постійні втрати не втрачають віри у перемогу.
Сергій Скальд відзначив, що „крізь полум’я повстання Революції Гідності, крізь сталеву міць відваги та військового братерства україно-російської війни, крізь куряву розчарування й зради політиків та існуючого режиму просвистіли навиліт рими моїх спогадів. Колись хтось згадає: „Це були важкі часи... Революція, війна, жах, сльози...” Ні! То були часи Героїв! Часи, коли нашим повітрям стало відчуття свободи та віри в свій народ! Часи, коли очі сяяли від чергової перемоги, а серце заливалося сльозами від постійних втрат. Часи, коли доля дала шанс українським чоловікам довести один одному і всьому світу, що вони – чоловіки! То були часи лицарів, поетів, романтиків та авантюристів”.
Автор декламував вибрані поезії („Профспілки”, „Три зупинки”, „Мрії”, „Вишиванка”, „Наказ чекати”, „Доброволець” та ін.), відповідав на запитання, ділився спогадами про пережите.
У книзі є такі промовисті рядки побратима з позивним „Вій”: „Скальд пройшов горнило майдану і один з перших пішов на війну. Саме тому його вірші такі актуальні та зрозумілі нам. Бойовий поет, який своїми влучними словами, вибудуваними у римовані рядки, не давав нам зневіритися, зійти зі шляху”:
Я з тих, хто разом йде і до кінця,
Я непокори хвиля руйнівна,
Я той, хто спротивом запалює серця,
Я бунт, я хаос, я і є війна. (з поезії „Я з тих, хто серед перших прийняв бій”)
Встань, народе мій, гордо розправ свої плечі,
Вдар по катах щосили булавою люті,
Розкотись гучним сміхом козацької січі,
Встань та гордо скажи: Українцеві бути! (з поезії „Кров, а не паспорт”)
Прості слова, що мають силу чар.
Жінки, які несуть в собі весну,
Свої серця поклали на вівтар,
Щоб ми на мить забули про війну. (з поезії „Наказ „Чекати””)
* [Скальд, С. Навиліт: Рими калібру 5,45/ Сергій Скальд, графіка Романа Симича.– Київ: Орієнтир, 2018.– 88 с.: іл.]
|
