Поезію красиво називають живописом, який звучить, іскрою, що швидко спалахує, способом відірвати мить від плетениці часу, Божою мовою, метафорою, особливим станом душі...

До Всесвітнього дня поезії для поціновувачів художнього слова у районній бібліотеці були зорганізовані поетичні читання „Іскриться словом лірика моя: літературний зорепад”. Свої творчі доробки представляли як майстри поетичного слова, так і початківці: автори друкованих художніх збірок, викладачі  гуманітарно-педагогічного коледжу Ганна Дяченко, Ірина Зелененька та вихованці очолюваної нею літературної студії „Інверсія серця” – переможці і призери ІV Всеукраїнського літературно-мистецького конкурсу «Шевченкова весна - 2018» у стінах Вінницького педуніверситету ім. М. Коцюбинського Іван Загроцький, Михайло Деркач, Віктор Уманський, Надія Гутнік, наймолодший в Україні член Національної спілки письмеників Анастасія Ісько, Ярослав Кіріллов, ветерани праці Євгена Панченко, Лариса Токарчук і Юрій Шаповалов.

Чимало творів, які звучали цього вечора, приурочувались тверезій життєвій правді війни на сході України й темі героїзму українських воїнів. Так, поет і науковець Ірина Зелененька запропонувала публіці прем'єрну декламацію роману-мартирологу у віршах про українських воїнів на сході України – кремезних хлопців, «кров яких із козацьких медів». Однією з центральних постатей роману є славетний розвідник полку «Азов» Національної гвардії Юрій Луговський зі Львівщини із позивним «Баррет», який в ніч на 9 березня 2018 р. («Мати, напевно, спала, коли куля його знайшла») був убитий снайпером біля села Водяне під Маріуполем. 23-річний герой перебував на війні з перших днів (спочатку активний учасник Революції гідності, на фронт пішов добровольцем у 2014 р. у складі батальйону «Донбас», пройшов бої за Іловайськ, надалі воював у складі полку «Азов»). До болю зворушливо у художньому творі змальовано сцену прощання побратимів з героєм.

З глибоким людським жалем сприймається і загибель молодої красуні, медичної сестри гірсько-штурмової бригади Сабіни Галицької з Житомирщини: 20 лютого 2018 р. біля селища Кримське Луганської області по евакуаційній машині з червоним хрестом влучила протитанкова керована ракета з боку окупантів. Війна триває – і у неї нелюдське обличчя…

Поетка Анастасія Ісько у своєму творі «Садок вишневий коло хати. Постскриптум» тужить за тим, що «Солдати до зірок ідуть, а матері їх в день, і в ніч вечерять ждуть», а у  «Монолозі солдата» стверджує: «Ми – українці» написано кров'ю на руйновищах рідної країни. Юрій Шаповалов у поезії «Молитва» молитовно благає, щоб матері дочекалися своїх синів, звертаючись до Бога «в загибелях, в каліцтві, в дитячім сирітстві війну цю зупинити»). Євгена Панченко, людина із понад піввіковим педагогічним стажем, переконана, що для щастя багато не треба: «щоб війни не було й біла хатка стояла» в світанковім краї. Ганна Дяченко полонила присутніх чаром поезій «Моя душа нового прагне слова», «Я так чекаю Великодніх свят», «О слово рідне, що без тебе я…» Для авторки слово є дивом із чудес – «Більше життя для мене слово важить», із ним, гартованим у серці і гранованим, з яким торжествує душа, не хочеться розлучатись ні на мить.

Після перегляду книжкової виставки „На висоті окрилених сердець”, серед тематичних розділів якої відвідувачів особливо зацікавив „Поетичний розмай Вінниччини”, учитель Митківської загальноосвітньої школи Віталій Борсолюк виконав під гру на баяні проникливі ліричні пісні, які не залишили байдужим нікого, а Ганна Оржехівська проспівала покладені нею на музику поетичні рядки Лариси Нечитовської та Лариси Токарчук.

Краєзнавець Сергій Навроцький підготував цікаве повідомлення про зв'язок історії Барського краю з постатями знаних поетів. Братом польського поета Миколая Рея був заступник Барського старости, видатний польський поет доби романтизму Юліуш Словацький неодноразово приїздив на відпочинок у с. Верхівку, місцем народження польського дитячого поета Зігмунта Саргнецького є с. Міжлісся, російський поет Михайло Лермонтов теж мав певне відношення до Барської землі, росіянин Родіон Кудрін загинув під час визволення с. Мигалівці від гітлерівських фашистів, родичі російського поета Олександра Твардовського проживають у с. Ходаки, а дід української поетеси Ганни Чубач родом з с. Чубачівки. Редактор радіожурналістики закликав красою і міццю української культури, фольклору, поезії протистояти злим намірам сусідів нашої країни.