Барська районна бібліотека висловлює вдячність Почесному громадянину м. Бара, Заслуженому вчителю України Борисові Михайловичу Нетупському за подаровані зі своєї домашньої книгозбірні цінні видання:

[Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства: зб. наук. праць/ Упоряд. і авт. передм.: Гелінада Грінченко, Катерина Кобченко та Оксана Кісь; Ін-т народознавства Нац. акад. наук України, Укр. асоц. дослідників жін. історії, Укр. асоц. усної історії, Представництво Фонду ім. Гайнріха Бьолля в Україні.– Київ: Арт книга, 2015.– 336 с.: іл.]

У цьому науковому виданні зібрано розвідки українських та зарубіжних дослідників, де висвітлено питання участі жінок у бойових діях та особливості перебування у військовому полоні, гендерні виміри жіночого досвіду підпілля, життя на окупованих територіях і примусової праці в Третьому райху, розкрито гендерну специфіку Голокосту, порушено складні питання насильства над жінками та співучасті жінок у насильстві в роки війни. Прагнучи вийти за рамки стереотипного бачення жінки у межах трикутника «зрадниця – жертва – героїня», вчені показують складну і суперечливу картину жіночого повсякдення у надзвичайних історичних обставинах. Збірник дає уявлення про сучасні феміністські підходи до вивчення теми «жінка і війна».

У книзі є свідчення Єфрема Тарлова, який в роки окупації перебував у нашому місті (м. Бар Вінницької області). До війни Бар був типовим єврейським містечком центральної України, де єврейське населення за чисельністю перевищувало українське. У серпні 1942 р. більшість євреїв містечка було убито. Єфрем Тарлов згадує про свою кохану дівчину Раю Басюк, ученицю школи № 2, з якою він перебував у різних частинах гетто. Це була найвродливіша дівчина, блакитноока, з копною кучерявого волосся. Її батьків було розстріляно в серпні, а саму Раю, її тітку і двоюрідну сестру Бетю розстріляли у жовтні.  

Цю унікальну книгу дарувальник Борис Михайлович Нетупський отримав від Володимира Барладина, сина відомого барського краєзнавця Івана Даниловича Барладина.

[Бондарева, Е. Слепой дождь: повесть/ Елизавета Бондарева.– Куйбышев: Книж. изд., 1988.– 192 с.: автограф авт.]

Авторка повісті, драматург, прозаїк, актриса – Єлизавета Максимівна Бондарєва (дівоче Ціммерман) – народилася у нашому місті Барі у сім’ї підприємця. Роки життя: 1908-1995. Закінчила Театральний інститут у Москві (1947), була актрисою у драмтеатрах Владивостока (1947-1954), Ташкента (1954-1956), Волгограда (1956-1962), Куйбишева (1962-1966). Як драматург дебютувала у 1949 році, того ж року була удостоєна Сталінської премії. Її п’єса „Хрустальный ключ” йшла на сценах 150 театрів країни (Радянського Союзу). Повісті „Объяснение в любви” і „Слепой дождь” (1978) змальовують реалії життя і красу природи Самарського краю. Героями повісті є робоча молодь, яка після закінчення школи пішла не у вузи, а на заводи і будівництво. На сторінках твору оспівується романтика праці, пізнання свого внутрішнього світу та високе й світле почуття кохання.

[Колоцей, Ю. Слава и трагедии Героев СССР/ Юрий Колоцей.– К., 2012.– 352 с.: ил.– Библиогр.: С. 346-347.]

Книга наснажена численними цікавими фактами інформаційного і військово-історичного змісту. У передмові автор зазначає (мовою оригіналу): „Разные люди, разные судьбы, разные жизненные ситуации… Но, видимо, так уж было суждено, что в грозные годы войны триумф и трагедия, слава и бесславие, жизнь и смерть всегда находились где-то рядом, по соседству друг с другом. И, прекрасно понимая это, я попросту не смог умолчать, осознавая, что, спустя столько лет, ещë слишком много белых пятен на серо-багряных фронтовых дорогах войны, ещë много осталось истинных Героев – забытых и неизвестных”.