На головну Карта сайту Лист нам
Головна
Рідне місто
Краєзнавство
Бібліотека
Інтернет центр
Інформаційно-консультативний офіс
Інноваційні проекти
PR-офіс сучасних бібліотек Вінниччини
Наш Колектив
Новини
Бібліотечні блоги
Відеоматеріали
Відгуки
Контакти
Лист нам
Діяльність ГО "Світ інформації"
«Київська книга року» - 2023
Майстер-клас по виготовленню виробів народно-вжиткового мистецтва
Ресурсна зустріч "ЯКА Я ЖІНКА /ЯКИЙ Я ЧОЛОВІК?"
усi оголошення

Головна / Новини

Новини
05.05.2017 Урок пам’яті з екскурсією до районного історичного музею

         До Дня пам’яті та примирення, присвяченого жертвам Другої світової війни 1939-1945 років, у районній бібліотеці проведено урок пам’яті з вихованцями обласного гуманітарного ліцею для обдарованої молоді при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського під наставництвом вихователів Наталі Григор’євої та Світлани Середюк.

Бібліотекар читального залу Наталія Балцун розповіла, яку трагедію принесли з собою гітлерівські орди, що без жалю топтали нашу землю, спалювали міста і села, грабували, гнали у німецьке рабство молодих українців, убиваючи на шляху кожного, хто не корився загарбникам. За роки Другої світової загинули близько 10 мільйонів українців,  2,3 мільйони були вивезені на примусові роботи до Німеччини, цілком чи частково зруйновані понад 700 міст і 28 тисяч сіл. Більше 14 тисяч жителів з Барського району воювали на фронтах війни з нацистською Німеччиною. Минулого року районна бібліотека видала біографічно-бібліографічний покажчик про ветеранів „Життя як подвиг. Солдати війни Барського краю”, а цьогоріч, на заході, презентувався краєзнавчий нарис „Доля одного солдата” про ветерана війни Бориса Васильовича Любуню, підготовлений на основі рукопису його спогадів, наданого районним історичним музеєм. Родом із села Тарасівки Жмеринського району, він ще під час навчання у школі засвоїв деякі знання військової справи. При звістці про напад гітлерівської Німеччини звернувся до районного військкомату з проханням взяти його до війська на захист Вітчизни, але не підійшовши за віком, змущений був повернутися у село та працювати в тилу. У селі було створено підпільну організацію. Маючи освіту і гарну каліграфію, Борис Любуня переписував примірники зведення інформбюро і ховав на цвинтарі у визначеному місці для розповсюдження іншими підпільниками. Разом з цим він заготовляв продукти та спорядження партизанам. Влітку 1943 року юнака затримали. Румунський каральний загін вже вів його на розстріл, але молодому сміливцю вдалося вирватися з рук окупантів та втекти від неминучої смерті. Більше десяти годин він переховувався у склепі для родин священиків серед трупів. Залишатися у селі було неможливо, тож Борис приєднався до партизан. Народний месник став стрільцем, охороняв мінерів, що закладали вибухівку під залізничні колії, а коли виповнилось 18 років, пішов на фронт у діючу армію. Спочатку був снайпером батальйону стрілецького полку Рильсько-Київської орденоносної стрілецької дивізії. Потім призначили командиром відділення автоматників, а незабаром командиром взводу. В пам’яті воїна залишились кровопролитні бої за Зборів, Перемишль, Львів. Воїни Першого українського фронту, у складі якого продовжувала залишатися дивізія, зайняли міста Санок, Кросно. Долаючи  перешкоди, вони успішно наближались до Дуклі, за якою неподалік була Чехословаччина. Довелося протистояти нечуваній навалі ворожих танків і літаків, рятуватись від артилерійського нападу, відбивати атаки. Після важкого поранення в тому страшному бою і лікування Борис Васильович повернувся на фронт і до 25 грудня 1945 року знаходився в Тюрінгії на охороні Демарканської лінії.

        Після війни Борис Любуня здобуває освіту, стає журналістом,  призначається на посади заступника редактора у Тростянецькій та Барській редакціях райгазет, а коли у Барі відкрили профтехучилище, перейшов працювати туди викладачем історії та права. Під його керівництвом велась робота з патріотичного виховання молоді, організовувались дослідження подій Великої Вітчизняної війни на терені Барського району. Був засновником та директором районного історико-краєзнавчого музею та головою ради районної організації ветеранів. 8 травня 1979 року вперше відкрилися двері музейної кімнати трудової і бойової слави для студентів Барського профтехучилища. На посаді очільника районного музею пропрацював 16 років, зібравши біля 6 тисяч експонатів. З 2001 року керівництво музеєм здійснює його онука Наталія Коваль.

Після перегляду у бібліотеці книжково-ілюстративної виставки „Подвиг... Перемога... Пам’ять...” ліцеїсти відвідали з екскурсією районний історичний музей, де ознайомились з тематичною виставкою до Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, переглянули особисті речі та світлини з родинного фотоальбому Бориса Любуні.

   

   

 

<< повернутися Кiлькiсть переглядiв(1303)