На головну Карта сайту Лист нам
Головна
Рідне місто
Краєзнавство
Бібліотека
Інтернет центр
Інформаційно-консультативний офіс
Інноваційні проекти
PR-офіс сучасних бібліотек Вінниччини
Наш Колектив
Новини
Бібліотечні блоги
Відеоматеріали
Відгуки
Контакти
Лист нам
Діяльність ГО "Світ інформації"
Арт-терапевтична зустріч «Я обираю це для себе у своє життя»
Заняття-екскурсія від Тетяни Рудик
Фандрейзинговий захід в с.Іванівці
усi оголошення

Головна / Новини

Новини
17.09.2016 «Літературна субота» Михайла Коцюбинського

            Цьогоріч 17 вересня виповнилась 152-га річниця з дня народження письменника-земляка зі світовим визнанням Михайла Коцюбинського (1864-1913). Він любив сонце, не раз називав себе сонцепоклонником, кажучи: «Мій бог – сонце». Любив і море – цю незвичайну у поєднанні з сонцем симфонію барв і звуків. Та сьогодні сонце України затьмарене смертоносними вибухами на сході України, загубленими життями українських воїнів, патріотів рідної землі.

Віддати вінок шани Михайлові Коцюбинському завітало до районної бібліотеки на літературну суботу дружнє коло місцевих письменників, художників, співаків, учителів та працівників культури, де їх гостинно зустріла господиня свята у вишиваній блузі – завідувач відділом обслуговування Лілія Місінкевич. Традицію проводити у вересні літературну суботу Коцюбинського започаткував відомий усім нам Заслужений учитель України Борис Михайлович Нетупський. Разом пригадали Барський період життя письменника, що припав на дитячі роки, адже наше містечко поряд із Вінницею, Радівцями, Кукавкою, Пиковом, Станіславчиком, Шаргородом творять сузір'я тих географічних місць, в яких формувався світогляд митця. Кожен з нас перечитував дитячі оповідання Коцюбинського, повісті «Тіні забутих предків», «Fata morgana» (З сільських настроїв), оповідання «Коні не винні», «Подарунок на іменини», «Ціпов'яз», новели «Persona grata», «Intermezzo», етюд «Цвіт яблуні», акварель «На камені» та багато іншого, де квітує талант цього дивовижного прозаїка з тонкоорганізованою стилістикою самовираження і глибинним відчуттям світу. Володів дев'ятьма мовами, захоплювався українським фольклором, який збирав серед сільських жителів.

Про життєвий і творчий шлях славетного новеліста йшлося у відеоролику «Осяяні сонцем», який переглядали присутні. Учениці загальноосвітньої школи №3 м. Бара Вікторія Зозуляк та Ангеліна Воробйова декламували поезії Коцюбинського «Хатка» (Вінниця, 1890) і «Вечір» (1891), в яких теж простежується ментальний зв'язок автора із сонцем:

Назносим каміння, назносимо глини,

Збудуємо хатку з дверима у сіни

Та зробимо в хатці яснеє віконце,

Щоб сяло над нами, мов золото, сонце. (І)

На заході сонце… В підземні кімнати,

Натомлене, наніч іде спочивати,

Й, прощаючись любо з небосхилом синім,

Всю землю залляло рожевим промінням. (ІІ)

Барські володарі поетичних дум Олена Криклива та Лариса Нечитовська прочитали власні вірші, сповнені мотивів любові до рідного краю і України. Викладач філологічних дисциплін Барського гуманітарно-педагогічного колледжу ім. Михайла Грушевського, авторка шести поетичних збірок (остання під назвою «Ave!», що в перекладі з латини означає живи, процвітай, вітаю!), керівник літературної студії «Обрій» Ганна Дяченко висловила гордість за те, що в історії Барського краю є славетна постать Коцюбинського, який прославив українську літературу у світі. Її поезія-присвята Коцюбинському «Уклін генію» нагадала усім про його любов до квітів і сонця, закоханість у чарівне Поділля, у швидкоплинний Буг.

               У присвяті є заклик нести сонцепоклоннику квіти зі свого саду і своїм палким чолом торкатися сторінок його книг, щоб мудрості напитись.
Після прослуховування улюбленої пісні письменника «Ой у лузі червона калина» виступив з живим виконанням легенди фольк-року «МечАрея» давній друг бібліотеки, вчитель української мови і літератури та зарубіжної літератури Кармелюківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ст.Жмеринського району Богдан Глова – глибокообдарована особистість, поет, літературний критик, співак. Твір з альбому «Грім В Ковальні Бога» вокального гурту «Тінь Сонця», який на професійному рівні виконав Богдан Володимирович, був натхненним, життєствердним, таким, що славить нашу історію і надихає на боротьбу за рідну землю, піднімаючи могутній дух. Як відомо, Арей – міфологічний бог війни і заразом бог миру, найхоробріший і найжорстокіший до ворогів світла і добра. Він навчив людей виготовляти зброю та володіти нею, боронити землю своїх предків від нахідців і зайд. Вічне слово життя стало безсмертним відблиском волі на залізнім двосічнім мечі Арея:

Чаркес – чарівний меч Арея –

Тримали Тур і Святослав.

Не раз Арату і Борею,

І Русь він щиро захищав.

Тримав Гатило – Богом даний,

Тримали витязі-князі,

Тримали лицарі-гетьмани,

А зараз він в твоїй руці.

Глибокомобілізуючий твір звучить надзвичайно актуально на тлі військових дій у нашій країні і фактично є присвятою мужнім воїнам АТО.

Після відвідин Барського районного історичного музею Богдан Глова висловив своє захоплення тим, як тут представлена історія Барського краю, та запросив краян до співпраці та відвідин музею історії села Кармелюкове.

Краєзнавець Микола Йолтуховський презентував книгу автора Миколи Хращевського «Михайло Коцюбинський під час свого навчання в Бару», видану 1929 р. у Вінниці академічним Кабінетом виучування Поділля до закладин пам'ятника письменнику. Відзначив, що музика займала у серці письменника особливе місце, і сам він стверджував: «Я весь був як пісня». Микола Павлович, як завжди, прийшов з новинкою: на цей раз з розвідкою про Георгія Рудого, уродженця с. Терешки на Барщині, учня Барського училища, ймовірного однокласника Коцюбинського, що зробив кар'єру в поліції, обіймаючи посаду начальника Київської розшукової поліції. Рудий здійснив наукове обгрунтування криміналістичної справи: запровадив метод взяття відбитків пальців, розробив чемодан-набір засобів для криміналіста, увів практичні рекомендації з використання службових собак під час розшуку. Загинув під час революційних подій 1918 року.

Керівник гуртка літературного краєзнавства при районному Центрі позашкільної роботи з дітьми та підлітками Таїсія Лясковська анонсувала упорядковане нею видання «Незнані знайомці: сучасні приказки та прислів’я як давні повнослівні крилатки. Малий словник» з використаними 14 збірками українських, у т.ч. подільських, прислів’їв та приказок. Нам, сучасникам, колишні народні розширені прислів’я відомі більше як коротенькі приказки чи вкорочені прислів’я, подібно до Венери Мілоської, яка вже без рук. Справді, чимало прислів’їв тепер усічені, як на прокрустовім ложі, причому більшість усічено в другій частині, бо те, що не договорювалося, було всім відомим, та з часом призабулось. Видання стало спробою повернути до активного мовленнєвого вжитку ці народні вислови у їх первозданній красі, часто з несподіваними висновками після сприймання завершеного вислову: „Язик до Києва доведе [, а в Києві заблукає]”, „Моя хата скраю [: першим ворога зустрічаю]”, Вік живи, вік учись [, а дурнем помреш], Хвали день увечері [, а жінку – рано], Ще молоко на губах не обсохло [, а він жениться задумав], Щось добре довго пам’ятається [, а погане – ще довше], Яблучко від яблуньки недалеко відкотиться [, а хоч відкотиться, то хвостиком обернеться].

На завершення масового заходу після перегляду книжкової виставки «Залюблений у сонце і квіти» Таїсія Лясковська підсумувала експромтом:

Зібралися в бібліотеці в Барі

Пошанувальники Михайлового слова.

Такі натхненні виступи та гарні,

Така тут атмосфера творчая, здорова!

І традицію Коцюбинського-гранослова

Продовжують і статні, й молоді барчани,

               Своє огранюють високопоетичне слово!.. 

         

 

<< повернутися Кiлькiсть переглядiв(1730)