На засіданнях клубу „Подільські оденьки” його відвідувачі мають чудову нагоду поспілкуватися, творчо реалізуватися, навчитися вправності у царині декоративно-прикладного мистецтва, прорекламувати власні витвори на виставках, взяти участь в організації та проведенні майстер-класів.
На січневому засіданні клубу оденькарів відбулася презентація колекції іграшок з дерева від молодого подружжяТетяни та Сергія Хільчуків,переселенців із Бердянська Запорізької області, які у листопаді минулого року оселилися у с. Супівка Барського району. Умільці відкрили домашню майстерню по виготовленню дитячих іграшок з дерева (геометричних пірамідок, складаних фігурок у формі тварин і дерев, пазлів та інших розвиваючих іграшок). Технологія виготовлення дерев’яних іграшок охоплює процеси обробки кусків деревини, заготовки шаблонів, вирізання складових фігури лобзиком за контурами, просвердлювання отвору для насадки, шліфування і фарбування. Загалом на виготовлення однієї іграшки майстер витрачає близько трьох годин часу. Коні, равлики, поросята, мишенята, лісові звірі (олені, вовки, зайці, ведмеді), ялини і клени – такі іграшки з натурального матеріалу пробуджують у дітей живий інтерес, який залишається на триваліший час, аніж до іграшок із пластмаси. До того ж дерев’яні іграшки дитина може розмалювати сама.
Після цього було проведено майстер-клас з техніки виготовлення темарі від члена клубу Тетяни Гончарової. Слово т е м а р і перекладається з японської як „ручний м’яч” і позначає японську національну техніку вишивання на кулях. Цей народний промисел виник у Китаї: первісно темарі виготовляли матері і бабусі для дітей з обрізків старих кімоно. Тканина стискалась, обмотувалась нитками і розшивалась декоративними візерунками. У VIII ст. Японія переймає це мистецтво – спочатку кулі темарі призначались для гри ногами, пізніше подібні іграшки використовували вуличні жонглери, і тільки з часом набули декоративного статусу. М’ячі з вишивкою шовковими нитками з’явились у ХIV-XVI ст. Першими їх почали робити дочки самураїв, які після заміжжя у вільний час займались вишиванням. У XX ст. мистецтво темарі стає народним і поширюється усім світом. Для роботи над темарі потрібні голки, ножиці, папір, олівець, лінійка, нитки для намотування і вишивання.
На багатьох людей темарі діє майже гіпнотично – погляд прикипає до калейдоскопічного багатства візерунків, ніби намагаючись простежити шлях нитки і вловити симетрію малюнка. Пізнавши закономірності побудови орнаменту, нелегко втриматись від бажання самому створити маленький шедевр, а згодом і цілу колекцію. Куля темарі – подарунок, що символізує вірність і глибоке єднання, його можна вважати за талісман чи оберіг. Темарі яскравих сяючих кольорів, вишиті блискучими нитками, передають побажання щасливого і заможного життя тому, кому дарують. Темарі слугують також гарною прикрасою домашнього інтер’єру.
|
