Голодомор 1932-1933 років в Україні – не історична минувшина, а трагічна сторінка історії, яка не має терміну давності й забуття. Напередодні Дня пам’яті жертв голодоморів працівники районної бібліотеки взяли участь у жалобному мітингу-реквіємі, що проходив біля пам’ятного знаку зі вшанування померлих від голоду в Україні в роки 1932-1933. Під час заходу виступили представники місцевої влади і громадськості, які здійснили покладання композицій із житніх колосків і калини. У скорботі схилили голови й представники трудових, учнівських, студентських колективів, які поклали біля пам’ятного знаку траурні вінки та квіти. Присутні запалили поминальні свічки і хвилиною мовчання вшанували жертв голодоморів.
До 80-тих роковин Голодомору 1932-33 рр. в Україні бібліотекою проведено урок пам’яті „Не повторися, біль душі людської” за участю учнів загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 3 м. Бара під керівництвом вчителя Наталії Кучерук. На масовому заході виступили директор бібліотеки Любов Кирилюк, бібліотекар сектору обслуговування юнацтва Галина Барабанова, бібліотекар читального залу Наталія Балцун.
Зерно, яке забрала держава з українського села в ті роки, в основному, йшло за кордон, щоб виручити валюту та закупити техніку для індустріалізації країни. Заручниками цієї жорстокої радянської політики стали селяни – працьовиті носії волелюбності й бунтарства. Звичайно, масштаби голоду могли бути набагато меншими, якби у селян сталінська хлібозаготівля не відбирала всі їстівні продукти. За жменю зерна чи кілька колосків, винесених з колгоспного поля, застосовувалась найвища міра покарання із конфіскацією майна. У села, які не виконували плану хлібоздачі, припиняли довіз краму та продовольства, заборонялась торгівля, припинялось кредитування, починались репресії. Більше того, окремі села оточували війська міліції чи НКВС, людей прирікали на вимирання. Вимирали цілі села, люди божеволіли, часто вдаючись до канібалізму, а тисячі пудів зерна пріли під охороною за колючим дротом. В роки страшного голодомору від планомірного знищення померли понад 8 мільйонів жителів України, з них близько 3 мільйони дітей. Жодна війна не забрала стільки людських життів за такий короткий час – це був злочин проти людства. Враженнями від зафільмованих фрагментів жахливої історичної дійсності того часу зі спогадами очевидців учасники заходу проникнулись під час перегляду на мультимедійному проекторі сюжету „Без права на забуття”. Впокорена голодом країна була густо всіяна мерцями. Це були справжні скорботні жнива: за добу вмирало майже 25 тисяч безневинних людей.
У бібліотеці також була презентована книжкова виставка „Україна. ХХ століття. І не рік, а криваве клеймо «33»”. Особлива увага приділялась новим виданням, подарованим бібліотеці до 80-х роковин Голодомору Громадським комітетом із вшанування пам’яті жертв Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Серед них такі книги, до перегляду яких запрошуємо:
Борисенко, В. Свіча пам’яті: усна історія про геноцид українців у 1932-1933 роках.– К., 2007.– 288 с.
Гойченко, Д. Красный апокалипсис: сквозь раскулачивание и голодомор: мемуары свидетеля.– К., 2012.– 400 с.
Людяність у нелюдяний час: доброчинці в часи Голодомору.– Львів, 2013.– 236 с.
Старовойтов, М. Голодомор на Луганщині 1932-1933 рр.: документи, аналіз, коментарі.– К., 2008.– 288 с.
Стасюк, О. Геноцид українців: деформація народної культури.– К., 2008.– 224 с.
|
