Працівники бібліотеки під час районного мітингу-реквієму до Дня пам’яті жертв Голодомору на майдані Святого Миколая взяли участь у покладанні квітів до пам’ятного знаку жертв голодомору та політичних репресій. Точну кількість померлих на Барщині від Голодомору 1933-33 рр. в Україні не встановлено, а на вшанування пам’яті усіх невинно убієнних у селах району встановлені понад 50 пам’ятних знаків у вигляді хреста для увіковічнення жертв політики геноциду.
У читальному залі був проведений урок-реквієм „Незгасні свічки болю і скорботи” для учнівської аудиторії Обласного ліцею для обдарованої молоді з сільської місцевості при Барському гуманітарно-педагогічному коледжі ім. М. Грушевського, в ході якого бібліотекар Наталія Балцун ознайомила присутніх з актуальними виданнями книжкової виставки-реквієму „Забуттю не підлягає”. Голодомор став для України великим абсурдом: аграрна республіка, житниця Європи, що до 1917 року годувала хлібом всю Російську імперію, втратила через штучно організований комуністичною владою голодомор за найменшими підрахунками 1/5 свого населення (біля 8 млн). Селянські хати перетворювалися на холодні страшні домовини для цілих родин, мальовниче українське село – на великий цвинтар, а життєдайні родючі степи – на океани бур’янів, на пустку.
Розчулив присутніх і короткометражний документальний фільм зі свідченнями очевидців національної трагедії, після перегляду якого учасники заходу прослухали виступ бібліотекаря Володимира Медведєва „Тема голодомору 1932-1933 років в українській художній літературі”, де йшлося про реалістичне зображення панорами голодомору у романах-хроніках „Жовтий князь” Василя Барки, „Марія” Уласа Самчука, а також аудіозапис декламації поезії Павла Тичини з моторошною сценою акту канібалізму збожеволілої від голоду матері.
Під завісу уроку запалено свічу скорботи і хвилиною мовчання вшановано померлих від голоду на землях багатостраждальної України, ганебно сплюндрованої тоталітарним режимом.
|
